Знайомство з Церквою адвентистів суботнього спокою

Що представляє собою Церква адвентистів суботнього спокою?

Це християнська церква, духовне коріння якої походить від традицій Протестантизму.

Церква адвентистів суботнього спокою бере свій початок з 1950 рр. В той час пастор Фредерік Райт почав проповідувати в Новій Зеландії та Австралії.

Сьогодні церква має своїх послідовників більш ніж в 30 країнах світу і нараховує понад 2000 членів. Церковний центр знаходиться в Дікендорфі, невеличкому селі землі Райнланд-Пфальц, Німеччина.

Церква адвентистів суботнього спокою вірить, що існує нероздільний зв’язок між духовним благополуччям та розумовим і фізичним здоров’ям людства. Тому окрім проповіді Слова робота церкви також включає попередження розумових та фізичних хвороб, турботу про хворих та допомогу у віднов­ленні здоров’я.

Які найважливіші доктрини Церкви адвентистів суботнього спокою?

Церква адвентистів суботнього спокою розглядає усю Біблію, Старий і Новий Заповіт, як джерело свого віровчення.

Ми віримо, що істини Біблії відкриті Богом (див. 2 Тимофія 3:16), але виражені мовою та стилем відповідних авторів. Десять заповідей Бог сформулював особисто, а сама Біблія, в якій Божі істини виражені людською мовою, є поєднанням божественного і людського. В природі Христа існувало таке ж поєднання: Він був Сином Божим та Сином людським. Таким чином, про Біблію можна сказати так, як було сказано про Христа: «Слово сталося тілом, і перебувало між нами» (Івана 1:14).

Стосунки між людиною і Богом

Для членів Церкви адвентистів суботнього спокою стосунки між людиною та Богом є найважливішими стосунками. Ми віримо, що завдяки Христу кожна людина може мати особисті стосунки з Богом і не потребує звертатися до земного свя­щеника як посередника (див. Євреям 8:1). Стосунки з Богом головним чином підтримуються через особисте богослужіння, а також через спільне богослужіння з віруючими.

Відродження і реформація

Біблія описує гріх як щось більше, ніж просто дію або без­діяльність, — це також стан залежності. «Кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Івана 8:34). Гріх — це наша друга природа (див. Псалом 50:7, Римлянам 3:9—12, 5:12), але ми не можемо змінити свою природу власними зусиллями. Проте Христос прийшов на цю землю, щоб померти за всіх — зруйнувати цю залежність в кожному, хто приймає запропоноване Ним звільнення (див. Римлянам 6:3—11; Єзекіїля 36:26, 27). Коли людина особисто приймає це звільнення через віру в жертву Христа, її друга природа викорінюється і на це місце отри­мується нова природа, яка перебуває в гармонії з Божим законом. Це називається «відродженням». «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Івана 3:3). Але досвід відродження є лише початком хри­стиянського життя. Потрібен подальший процес реформації нашої людської природи, який відбувається все життя. Ціль відродження та реформації — набути такий самий характер, який мав Ісус, коли жив на цій землі.

Характер Божий

Тільки коли ми маємо правильне уявлення про Божий люб­лячий характер, ми можемо мати з Ним тісні стосунки, побудовані на довірі. Бог-Отець, Христос-Син та Святий Дух є трьома Особами Божества, і вони є одним в характері. Немає жодної різниці між Богом Старого Заповіту та Богом Нового Заповіту. Ісус показав нам, що Бог не нищить, але є люблячим Батьком, Який дає життя і підтримує його. («Я й Отець — Ми одне!» (Івана 10:30). «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 14:9)). Страждання та смерть є неминучими наслідками порушення морального та природного закону. Вони ніколи не походять від Бога.

Суботній спокій

Підтримка особистого зв’язку з Богом означає, що ми бачи­мо Бога Джерелом життя, себе — залежними отримувачами, а Христа — з’єднувальною ланкою між всемогутнім Богом і ві­руючим. Бог несе наші тягарі, вирішує проблеми та складає плани. Він також є нашим Лікарем. Звичайно, наша старанна та розумна співпраця є необхідною, але коли ми співпрацюємо з Богом, основний тягар та відповідальність лежать на Ньому. Результатом таких стосунків є глибокий і постійний мир. Біблія називає цей мир Суботнім спокоєм (див. Євреям 4:9). Субота — це день, який Бог дав нам для відпочинку. Вона є символом цього душевного миру, так само як і засобом його досягнення.

Другий прихід Христа

Ісус сказав Своїм учням: «А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я — були й ви» (Івана 14:3). Так само Він говорив про ознаки, які будуть вказувати на Його близький прихід (див. Матвія 24). На­справді, очікування швидкого другого приходу Христа було стовпом надії ранніх християн. «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!» (Об’явлення 22:20). Той, хто любить Бога, також буде очікувати зустрічі з Ним. Саме тому надія на близьке повер­нення Христа є визначним переконанням Церкви адвентистів суботнього спокою. Це активна надія (див. 2 Петра 3:12), яка означає, що ми не просто чекаємо коли це станеться, але насправді готуємось до цього. І наше життя показує, де насправді наш дім і наше серце.

Десять Заповідей

Церква адвентистів суботнього спокою вірить, що десять заповідей (див. Вихід 20) були дані не лише Ізраїлю, але вони дійсні для всіх народів усіх часів. Коротко, всебічно та ясно вони описують наш обов’язок по відношенню до нашого Творця, а також до ближніх. Вони засновуються на фунда­ментальному принципі любові. «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Луки 10:27, також див. Повторення Закону 6:5 та Левит 19:18). «Любов — виконання закону» (Римлянам 13:10).

Перші чотири заповіді (див. Вихід 20:3—11) описують наші стосунки з Богом та служіння, яке Він очікує від нас. Звичайно, Бог приймає тільки добровільне служіння (див. 2 Коринтянам 9:7). Він ніколи нікого не примушував служити Йому і не буде цього робити (див. 2 Коринтянам 3:17). Таким чином, жодна інша особа не може наказувати або примушувати людей служити Богу. Цього не може робити ані держава, ані церква, ані будь-яка інша група, особа або їх поєднання.

Друга частина десяти заповідей (див. Вихід 20:12—17) висвітлює наші стосунки один з одним. Щоб підтримувати порядок в людському суспільстві, в цій сфері вже є необхідним примусове підкорення. Згідно з волею Божою ця відповідальність лежить на владі, тобто на державі. Але ті, хто служить своїм ближнім з любові, не потребують, щоб їх примушували до цього — для них слідування цим заповідям є природним, тому що вони люблять інших (див. Римлянам 13:1—10).

Бог є нашим Лікарем

«Я — Господь, Лікар твій!» (Вихід 15:26). Думка про те, що Бог є також нашим Лікарем, потішає віруючих Церкви адвен­тистів суботнього спокою. Що це означає практично? Бог не лише створив нас, але Він також підтримує наше життя кожної хвилини. Тому кожне зцілення звершується Ним. В роботі зцілення земний лікар є лише помічником. Тому віра в Бога та особисті стосунки з Ним — це найважливіший фактор зцілення від хвороби та відновлення здоров’я.

Протягом Свого публічного служіння Ісус проводив багато часу зціляючи хворих. Супутником Павла був лікар на ім’я Лука, автор одного з чотирьох Євангелій та книги Дії Апос­толів. Тому віруючі Церкви адвентистів суботнього спокою також бажають служити своїм ближнім в сферах тіла, душі та духа і вказувати їм на Того Єдиного, Хто може зцілити — Ісуса Христа.

Євангельський порядок

Організація Церкви адвентистів суботнього спокою може бути описана як «євангельський порядок». Тобто Христос є невидимим, але істинним Головою церкви. Всі члени церкви є братами та сестрами і займають рівне положення. Ієрархії не існує. Ніхто не може і не повинен когось призначати на посаду або знімати з посади. Це робота Христа. Для цього, звичайно, віруючі повинні розуміти волю Христа. Кожен член повинен особисто перебувати під керівництвом Духа Божого. Тому, отримавши переконання від Духа Божого, члени церкви відповідальні за те, щоб розпізнавати та визнавати становище кожного робітника, випробовувати та підтверджувати кожну заявку на посаду або усунення робітника з посади.

Зростаюче пізнання

Жодне визнання віри, сформульоване людьми, не може бути остаточним, тому що пізнання Божої роботи постійно зростає. Саме тому Церква адвентистів суботнього спокою відкрита для будь-якого подальшого знання, яке перебуває в гармонії зі словом Божим.

Яка ціль Церкви адвентистів суботнього спокою?

Найважливіша ціль — це приготування до Другого приходу Христа. Що це означає практично? Істинний характер Божий має бути виявлений в люблячому служінні іншим. Так само як Христос виявив небесного Отця, так і церква бажає виявити Христа світові. В такий спосіб біблійна історія по­винна стати видимою дійсністю, а не просто сухою теорією. Саме таким чином буде дана відповідь на багато питань відносно природи Бога та Його Сина Ісуса Христа.

Віруючі Церкви адвентистів суботнього спокою також очікують особливого злиття Святого Духа, завдяки якому Бог зробить євангеліє зрозумілим для всіх людей. «І буде по тому, — виллю Я Духа Свого на кожне тіло» (Йоіла 3:1).

Церква адвентистів суботнього спокою в порівнянні з іншими Церквами

Церква АСС не вважає за потрібне підкреслювати відмінності між собою та іншими Церквами. Її ціль зовсім в іншому — проповідувати позитивну вістку. Але існують деякі зовнішні особливості, які відрізняють Церкву адвентистів суботнього спокою від інших релігій.

Субота замість неділі

Бог згідно Свого слова дав і благословив певний день — Суботу — як вічну постанову, Божий день відпочинку. Субот­ній день вказує на Нього, як на Творця і Спасителя (див. Бут­тя 2:3; Вихід 20:8—11; Єзекіїля 20:12). Суботу, як день відпочинку, Бог закріпив в Писанні Своїм авторитетом. Вона є частиною десятьох заповідей, які Бог Сам сформулював. Неділя, як день відпочинку, основана на авторитеті церкви. Для Церкви адвентистів суботнього спокою постає питання, чи не повинні ми слухатись Бога більше, ніж людських традицій?

Здоровий спосіб життя

Біблія вчить нас, що тіло — це «храм Духа Святого» (1 Коринтянам 6:19). Тому члени Церкви адвентистів суботнього спокою намагаються провадити здоровий і морально чистий спосіб життя. Особлива увага приділяється здоровому харчуванню. По відношенню до одягу важливими моментами є загальна гідність людини та її гідність як представника статі, а також здоров’я. Коли йдеться про хвороби, основним принципом є довіра до Бога з одного боку, та розумна співпраця з Ним — з іншого.

Як я можу стати членом Церкви?

Вирішальним фактором для того, щоб стати членом церкви, є свідоме та особисте рішення людини. З цієї ж причини хрещення приймають тільки дорослі. Коли людина має особистий досвід відродження і визнає Церкву адвентистів суботнього спокою церквою Божою, вона може підтвердити своє переконання хрещенням. Церква вважає очевидним, що кожен член церкви залишається ним добровільно. Якщо хтось хоче залишити церкву, він може вільно зробити це в будь-який момент.

Відношення до збільшення кількості членів

Церква адвентистів суботнього спокою нікому не нав’язує своєї віри. До того ж, формування характеру вважається важливішим, ніж кількість членів. Тому Церква адвентистів суботнього спокою не агітує людей до себе. Нашим обов’язком є проповідування вістки Христа. «Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!» (Марка 4:23).

Фінанси

Церква фінансується виключно за рахунок добровільних внесків, які складаються з десятини (десятої частини доходів) та інших дарів. Церква не звертається із закликами до пожер­твувань ні до громадськості, ні до своїх членів. В цьому відношенні церковні керівники залежні від впливу Божої сили, оскільки вони покладаються на те, що Бог спонукає серця лю­дей робити ці пожертвування.

Форма богослужіння

Церква адвентистів суботнього спокою усвідомлює важливість порядку в зібранні для богослужіння, але не встановлює правил стосовно точного порядку подій. Уникається будь-який вид формалізму. Богослужіння є простими по формі. Не використовуються розп’яття, кадіння, ризи, ікони або статуї.

Як Церква адвентистів суботнього спокою ставиться до інших Церков?

Наш обов’язок — поважати усі релігії і ставитись до представників інших вірувань без упереджень. Ми розуміємо, що в усіх церквах та релігійних групах є щирі люди, які щиро шукають Бога та істину.

На питання, чи будуть спасенними тільки ті, хто належить до Церкви адвентистів суботнього спокою, ми відповідаємо: «Ні!» Бог судить людей згідно їхньої віри та сумління (див. Римлянам 14).

Церква адвентистів суботнього спокою надає перевагу особистому зв’язку з Богом кожної людини. Питання, до якої церкви належить людина, є другорядним, тому що людина отримає спасіння не завдяки своєму зв’язку з організацією, але тільки через особисті стосунки з Христом. «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12).

Однак ми оцінюємо інші релігії згідно з їхніми доктринами. «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!» (1 Солунян 5:21). Вплив цих доктрин на практичне життя говорить сам за себе. «По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Матвія 7:16).

Запрошення

Богослужіння Церкви адвентистів суботнього спокою відкриті для кожного, хто хоче їх відвідати. Вони проходять регулярно в Суботу вранці.

Якщо у Вас виникли подальші запитання, ми з радістю дамо відповідь на них.

Церква адвентистів суботнього спокою

Якщо Ви хочете дізнатись більше про Церкву адвентистів суботнього спокою, будь-ласка звертайтесь до нас:

Веб-сторінка: www.cass.org.ua

Електронна адреса: cerkva@cass.org.ua

Телефон: +380 (63) 451-44-51 (Сергій Кузнєцов, м. Луцьк - Viber, Telegram, СМС, дзвінок)